Світять лагідно зернини

Ізнадвору: щурхіт, шелест,

Хто це м’яко кроки стеле?

Ось — вікно відкрилось! леле!

Ізнадвору до світлиці

Хтось простяг тверду правицю

І на стіл сипнув пшениці.

Гасне лампа. Темінь лине.

Враз! — відкіль оце проміння? —

Світять лагідно зернини.

Літб птаха

Літб птаха, літб пісня —

їм двоїм на світі тісно.

А я собі сиротина —

не живу, й ніяк не згину.

Літб птаха, літб пісня —

ніщо зараз, то що після?!

Вітер зимній, вітер сніжний

рве мою сорочку ніжну.

Білизні ж холоднуватій

біль вчорашній не сховати.

Геть спокою тиху маску —

признаю усі поразки.

Вчуй сльозинок дзвін іскристий —

свідчать сльози про сирітство.

Вітер лагідний, весняний

лиш побільшить ці страждання.

Хліб — щоденний? День — безхлібний! —

в чім суть праці, брате бідний?

Праця віру покріпляє,

але щастя й брат не має.

Літб птаха, літб пісня —

щось колись і буде, звісно.

Літб пісня! літб птаха! —

значить є вже щось над дахом!