Рембо нашіптує

Іще я не розпочинав

та припиню обов’язково

раптом зносить вітер

верблюда здохлого чи перегнилий овоч

під вікно моє та я в цей час

на відстані смерті од прісноводних

континентів де колись

росла трава могутня благородна

...

Отож продовжуйте

звідсіль! Хоча і незбагненно

як то можливо —

однак Сахару застеляю всю

сорочкою випраною в Сені

Прекрасний гріх

Вогонь корони вже сягнув гортані,

скупалось тіло в болі, як у зрубі;

вас їсти змушують моє звугліле тіло —

так хай же вам не зрадять ваші зуби!

Лоб не чорніє, не обвуглюється лоб

і нерви мої важко розжувати;

а я терплю не те що ви хотіли —

я мукою ще більшою багатий!

У спадок вам лишив я гріх прекрасний —

бунт, що сильніший од самого Дьєрдя Дожі;

і то нічого, що багато зрадників, нічого,

допоки бунтарів земля народжувати може!