Мімесіс

десять лілових довгостеблих тюльпанів

у чорній в жовтий горошок емальованій

глиняній вазі

тільки б перемалювати

тільки б накидати обриси

тільки б відчути на дотик

тільки б вигини стебел

тільки б форму пелюсток

тільки б повітряний простір між квітами

тільки б кути нахилу

тільки б танок на однім місці

цих біснуватих дервішів

цих канонізованих святих

цих до смерті затанцьованих дівчат

цих щасливих мучеників

не легковажне й не пихато зарозуміле творіння

й лише німу покірність

єдине неможливе

тільки б точно скопіювати

аби ще раз постало те

що вже не є

його онтологію і теологію

знайти з німою покірністю

передквіткове передстебленне передпелюсткове

передслівне слово

з якого знов розпуститься

у чорній в жовтий горошок емальованій

глиняній вазі

десять лілових довгостеблих тюльпанів

Співвідношення невизначеності

Де ти? Ще хвилина — для чого?

я скажу, ти вже деінде, де ти.

І якщо ти деінде, то вже ти ніде.

І якщо ти не тут — чи є ти деінде?

Ще хвилина — й уже ніщо

не вкаже на те десь, де є ти.

І вже тебе годі визначити

де ти є — чи ти є ти?

Темінь вулиці набіло

заштриховує прозорий сніг.

Ми ідемо. Й на роздоріжжі

загубиться орбіта наших доль

один перед одним снігопад

в нескінченність плюса і мінуса.