Карой Барі

(1952— )

 

Місто

 

На гіллі дерев бетонних

Мають крилами скляними

Птахи з чистого неону.

А внизу в цих ніжних джунглях

Батогами по пилюці

Ляскають вітри веселі

І, пнучись поміж будинки,

Корчаться від їх ударів

Вулиці вузькі й широкі.

 

Де ж земля весіннім дзвоном

Будить небо охололе,

Тут живу я. Тут я мрію,

І, вдивляючися в дальні

Містом пройдені дороги,

Бачу — тіні пропливають,

Днів минулих довгі тіні,

Що спивають ненастанно

Днів сьогоднішніх гіркоти.

 

Тільки щастя крізь сучасність

У прийдешне проглядає.

Я ж стою серед роботи

Й так труджуся, що не бачу,

Як щоразу після днини

Ніч потоком зорянистим

Моє серце обливає,

Та ще птахи склянопері

Рідне місто ввись підносять.

Та ще знаю — моя доля

Біля цих дерев бетонних

свій причал знайшла щасливий.

 

Все ж я іноді сумую.

Тільки сум цей — з-за усмішок,

Що збираю їх повсюдно

Й не встигаю дотепера

У букет єдиний скласти.

Той букет я подарую

Тій замріяній людині,

Що своїм гарячим серцем

Наше місто зігріває.

 

 

Довір’я

 

Вітри бажань розколисали

Шалену бурю у крові

І вже — закоханості мало!..

Вже серця клич мене привів

Під браму вашої довіри

І, протистоячи вітрам,

Як рідний брат, сердечно й щиро,

Я простягаю руку вам.

Зметем спокою павутиння,

Відкинем розбрату гниття —

Все вище зносячи людинність,

Нам жити час одним життям.

Нас кличе ясне дальнозір’я,

Та щоб здолати шлях такий,

Нам треба повного довір’я,

А не бездушшя мідяки.

 

 

 

 

Море чекає тебе

 

У кого на вустах — печать пісенна,

того відвертість зводить у могилу.

Для серця лагідного слово — смертоносне,

у ньому квітки й блискавиці сила.

 

Впади на гострий сніг, на зчервонілий вереск

залізнопазурної блискавиці, повний

відчуй удар бича, та власній болі

не викажи себе,

хоча і не для тебе ця безмовність.

 

Ось: по-циганськи кучерявий ліс напруживсь —

скипає кров’ю невмируща первозданність.

До моря повертайся — ти ж бо пив із нього,

єдиний ти з ковтка творити владен океани.

 

 

Моя мама

 

В борозни, що одкриваються на серці землі,

вона вірить; а німотні вовки самоти

щоночі в двері її стукають, впускає

їх, укладає побіля себе;

лиш у двері кішки нігтями-вилами холод

 відганяють,

залізають у колодязь за місяцем, виносять

 його звідти

і вивішують у кухні моєї мами: хай світить!

 

Сидить моя мама на кухні,

в руках — квіти м’якокутні,

а підвішений за цвях місячний промінь

покусує її хлібоподібний локон:

волосся мамине в промінні місячнім аж сяє!

 

В її вікні дикі півні

звістують світання

горлянками виплавленими з вогню,

та сидить незрушно моя мама

і чи ж хоч бачить, що її син

пойнятий сумом,

не їсть, наплаче свої вірші,

наплаче свої вірші, свої вірші...

 

В борознах, що одкриваються на серці землі,

сховається вона одного разу, і я шукатиму її:

зубами я зриватиму з її обличчя

закам’янілі грудки поцілунків,

скрипітиму по її кістках

одержаною в спадщину сохою.

 

 

Любовний вірш

 

Наші долоні розкриті: десятипелюсткові

квіти, призвичаюється світло

до наших поглядів,

а зі слідів наших ніг

вітер збудує пам’ятник

і посадовить до його підніжжя янголів,

що грають на флейтах,

птахів,

армади безсонних ночей під пошуми

величезного срібного барабана-місяця

марширують по наших дорогах

з піснями зір,

живемо оточені оголеними веселками-снами,

червонокрилі божі оленки

злітають на наші десятипелюсткові квіти,

кохання оголило наші

серця беззахисні,

і вбити може нас будь-хто,

хоч ми й ховаємося під листками надії,

живемо тілами одне до одного,

схуднувши, а значить — просвітлівши,

і не помітили ми, що

зима переселилась

під захололі, під наші нігті засинілі.

Попозирайте мüй

старый сайт:
http://gafya.narod.ru/

Дзеркало сайта

http://petrovtsiy.ltd.ua/

Tegs:

русинськи русинські співанки писни пісні фигли колядки, іван петровцій, вірші петровція, іван петровцій біографія, русины народ, закарпатские русины, русины на украине, становище русинів у галичині, галицкие русины, карпатские русины, русины фото, русинське радіо, русины, русини, русинська мова, русинский язык, русинська нація, русинська музика, русинська родина, русинськi співанкы, русинськi стихы, русинська правда, русинская литература, русинська література, русинская поэзия, русинська поезія