Єва Фінта

(1954— )

 

Мадярський танець

 

Аж до хмар злітають звуки —

чобіточків перестуки.

 

Скраю кручі вишня звисла,

хто мовчить, той зле намислив.

 

Не скажу — лиш станом вив’ю:

мало правди в многослів’ї.

 

Я підскочу, ти — до пари:

затремтять у небі хмари.

 

Розправляє вишня віти,

обіймає хвацько вітер:

 

танець надить, танець вабить —

квітнуть юпки, мов троянди!

 

 

Готовність до радості

 

Лиш той радіти може повнокровно,

хто має справжню втіху. Мов турботу,

несе сам у собі здобуту радість

очікувально і відповідально;

а ще коли знайде у собі сили

із іншими цю радість поділити,

збагне, що втіха ця не безконечна,

відчує невдоволеність бажання —

нових чекань безмежну перспективу.

 

За кожну радість мусимо платити.

Завжди самі визначуємо — скільки,

визначуючи цим вагомість власну,

і, звично, платим більше ніж потрібно

в митєвість цю, бо вже наступна хвиля

нам ще новішу радість обіцяє

і, розриваючи обійми втіхи,

втрапляємо в лабета до чекання —

експропріація здобутого жаданням.

 

В чеканні розгорається готовність.

В готовності до радості — надія.

Палка надія нам приносить радість,

а в радості крилатіє чекання.

Чекання — це моря утіх маленьких,

малих утіх без туги не буває.

А туга — це підгрунтя для надії.

Надія і готовність — рідні сестри.

Так і живем — в готовності до щастя!

 

 

Злива

 

Од сяйва травня дощ осліп,

і ллється, і не розуміє,

що в стеблах житніх зріє хліб...

Крізь цю весінню зливу зріє!

 

Коріння в злаків молоде

вже набубнявіло прозоро,

а дощ іде! А дощ іде...

І сонце вигляне не скоро.

 

Назустріч літу босоніж

через ліси й поля щасливі

біжить осяяний капіж,

переростаючи у зливу.

 

Минає мій обідній час,

а я сміюся..., а я плачу —

мов бачу дощ у перший раз,

і мов востаннє його бачу!...

 

 

Передноворічне

 

Ти бачив інструмент музичний цвіркуна?

це — скрипка,

звук — матеріальний:

клітину кожну очищає і напоює красою!

Ти бачив розпечену печеру голосу?

оцю імперію чудес —

гортань людини,

звідкіль лунають мільйони інструментів!

Ти міг побачити хоч раз мурах сумлінних,

що звивинами мозку блискавично

тягар думок наших проносять?!

Ти зауважив дисципліну, ту залізну волю,

що контролює напрями і розміри утіх і болей,

ти осягнув чітку роботу мурашину?!...

Та ще про серце не забудь,

яке не завжди хоче бути блазнем думки...

Тепер скажи: хіба дано людині знати,

коли вона по-справжньому щаслива?!...

 

А тепер:

мелодію серпневу цвіркуна мені, чи ще комусь

на рік Новий подарувати зможеш?!

Даруй тремтливі звуки голосу людського!

Благаю! так зроби,

щоб Дід Мороз моєї волі-дисципліни

на дрижав на крайній півночі поневірянь —

йому найперше літо подаруй!

Завжди, коли надходить рік Новий,

я помічаю — у мені

так багато простору для свята!

 

 

Моцарт

 

Відчуваю мудрість у красі,

входячи в світ музики твоєї.

Розумію — люди всі, епохи всі

є навік причетними до неї.

 

Непідвладні й музиці дощу,

коряться тобі серця гордливі.

У тобі не всім відчутне — чуть:

ти й серйозний, ти і пустотливий.

 

З п’єдесталу мудрості Вольтер

усмішку поблажливу дарує.

Ти ж нам руки радісно простер —

звеш іти до радості. Чаруєш.

 

Все своє життя — палкий порив —

перелив у музику юначу.

Жив ти просто. Геніально ти творив.

Лиш у творчості свободу бачив.

 

Гендлювати совістю не вмів.

Серцем жив. А серцем не торгують.

Не терпів фальшивих голосів.

Вірю — й наші голоси ти чуєш!...

 

У тобі й дитина, і мудрець

можуть радість лагідну черпати —

власним серцем тисячі сердець

учиш жити, в радість поринати.

 

 

Хвилі творення

 

Розтане вранішній туман,

і з-під твоїх чутливих пальців

поплинуть чисті хвилі праці

в безкраїй ритму океан.

 

Нестримно серце стугонить.

Світліє розум. Мчаться руки.

А хміль просвітленої муки

і душу, й тіло вже п’янить.

 

Бездонна ритму круговерть.

Та кожен порух тут незвичний.

І хвиля творення правічна

змиває чорне слово — смерть.

Попозирайте мüй

старый сайт:
http://gafya.narod.ru/

Дзеркало сайта

http://petrovtsiy.ltd.ua/

Tegs:

русинськи русинські співанки писни пісні фигли колядки, іван петровцій, вірші петровція, іван петровцій біографія, русины народ, закарпатские русины, русины на украине, становище русинів у галичині, галицкие русины, карпатские русины, русины фото, русинське радіо, русины, русини, русинська мова, русинский язык, русинська нація, русинська музика, русинська родина, русинськi співанкы, русинськi стихы, русинська правда, русинская литература, русинська література, русинская поэзия, русинська поезія