СПÜВАНКЫ ЦЇМБОРАМ ДЇТИНСТВА,

КОТРЫ СИСЇ СПÜВАНКЫ ВЖЕ НИГДА НИ УЧУВУТЬ

 

ВАСИЛЬ КÜЗЛЯКÜВ

Гий, Василю, сиди в былю! –
Што ти щи казати?..
Ни вчили тя отиць–мати
Дома газдовати.

Я, Фирій, ты.., тко щи з нами?.. –
Вже й ни памнятати! –
Серенами онь у Білкы
Йшли колядовати.

Зажмурив им собі очи
Й вижу тя, ниборе:
Ярь.., земля ищи студена..,
А ты з вüтц
oьм ореш…

Ваша хыжа в селї – крайня,
А за нив – толока.
Мы палинку пєме в корчах,
Онь ми стягать око…

Што бы щи поспоминати? –
Як исьме ся били?! –
Было того доста й часто…
Ци тямиш, Василю?!..

… Пак ми люде розказали
Ош як жив ты бідно:
Жона вмерла, дїти пüшли,
В хыжи впали стїны…

Позираву на край села:
Там,
де твоя хыжа –
Ани тебе, ани хыжі,
Ни себе ни вижу…

Попозирайте мüй

старый сайт:
http://gafya.narod.ru/

Дзеркало сайта

http://petrovtsiy.ltd.ua/

Tegs:

русинськи русинські співанки писни пісні фигли колядки, іван петровцій, вірші петровція, іван петровцій біографія, русины народ, закарпатские русины, русины на украине, становище русинів у галичині, галицкие русины, карпатские русины, русины фото, русинське радіо, русины, русини, русинська мова, русинский язык, русинська нація, русинська музика, русинська родина, русинськi співанкы, русинськi стихы, русинська правда, русинская литература, русинська література, русинская поэзия, русинська поезія