СПÜВАНКЫ ЦЇМБОРАМ ДЇТИНСТВА,

КОТРЫ СИСЇ СПÜВАНКЫ ВЖЕ НИГДА НИ УЧУВУТЬ

 

ИВАН ПЕТРОВЦІЙ-ФИРІЙÜВ

Ци мош увідїти як музыка летить?..
Ци мош слызу из серця в грудьох стерти?.. –
Ушытко мош, кить динь иде сятый,
Якый щи ни тайить твоєї смерти!..

Иваночку! Я звідаву тя днись,
Куды ся дїли дны тоты медові,
Кой мы з тобов – два цїмборы! – вбнялись,
Й попасуєме за селом коровы?

Де зимы вты, кой мы – колядникы! –
Вінчуєме по вшыткому Осойи?!..
А в небі світяться малинькі звіздочкы,
Й дрыжать уд студени, ги мы обоє?..

Иваночку! Тямлю вты вечоры,
Коли ты брав гармонію у рукы!..
О, як ты гув!
Спирали
ся вітры
И слухали ниумираві звукы!..

Та й сього вечора Осüй ни спить –
Серця ся чиляди сповнявуть силов,
Яка у твойüв музыцї летить
На тых твойых тонкых дїточых крылах.

Попозирайте мüй

старый сайт:
http://gafya.narod.ru/

Дзеркало сайта

http://petrovtsiy.ltd.ua/

Tegs:

русинськи русинські співанки писни пісні фигли колядки, іван петровцій, вірші петровція, іван петровцій біографія, русины народ, закарпатские русины, русины на украине, становище русинів у галичині, галицкие русины, карпатские русины, русины фото, русинське радіо, русины, русини, русинська мова, русинский язык, русинська нація, русинська музика, русинська родина, русинськi співанкы, русинськi стихы, русинська правда, русинская литература, русинська література, русинская поэзия, русинська поезія