СПÜВАНКЫ ЦЇМБОРАМ ДЇТИНСТВА,

КОТРЫ СИСЇ СПÜВАНКЫ ВЖЕ НИГДА НИ УЧУВУТЬ

 

ИВАН ПЕТРОВЦІЙ - Я

Што ми чинити у земли,
Кить в гробі ня поклали в зимлю?!..
Майперво – малинько подримлю
Там, де ми прадїды лягли.

А кой учуву, ош души
Уже ни мішать моє тїло,
Дїдüв зазвідаву всивілых:
Як лежите туй – розкажіть!..

И туй они ми повідять,
Ош грüб – єдно такоє місто,
Де тїлови ни треба істи,
Бо тїло червакы йзїдять.

Товды душа – кить она є! –
Зачинать истинно робити
На нарüд, без якого жити
Уже йüв можности ниє.

Живі ни знавуть што вто – рай!
Рай – вто кой свою чилядь любиш,
Рай – вто кой тя честувуть люде,
Добро чинити людьом – рай!

Подеко думать ош слаба
Умерлых прадїдüв робота.
Лем каждоденно – явно й потай! –
Душа ся трудить, ги раба.

Тяміть: и в мüй посмертный час
Я свої кріпости ни гублю.
Я вмер давно. Та я вас люблю –
Душа ми трудить
ся для вас!

Попозирайте мüй

старый сайт:
http://gafya.narod.ru/

Дзеркало сайта

http://petrovtsiy.ltd.ua/

Tegs:

русинськи русинські співанки писни пісні фигли колядки, іван петровцій, вірші петровція, іван петровцій біографія, русины народ, закарпатские русины, русины на украине, становище русинів у галичині, галицкие русины, карпатские русины, русины фото, русинське радіо, русины, русини, русинська мова, русинский язык, русинська нація, русинська музика, русинська родина, русинськi співанкы, русинськi стихы, русинська правда, русинская литература, русинська література, русинская поэзия, русинська поезія