СПÜВАНКЫ ЦЇМБОРАМ ДЇТИНСТВА,

КОТРЫ СИСЇ СПÜВАНКЫ ВЖЕ НИГДА НИ УЧУВУТЬ

 

ПЕТРО ФЕРЕНЧИКАНИН

Йсю казку мош бы розпочати уд кüнця,
Ош кüлко мüг дїтвак в собі тайити мук,
Бо уд дїтинства быв по няню сиротюк:
Петро не памнятав свого вüтця.

Отиць пüшов му проты руськых на войну
Й дись там погыб. А туй до нас они прийшли
И стали нашыма панами – влас
ть взяли…
З усьых бавок Петро ни бавив
ся в єдну:

Ввüн ненавідїв у войну, у бüйку игр,
Ай брав у рукы мамов купленый баян,
И – гув!.. Кой урüс став поправдї музыкант.
Айбо забыти, ош ввüн – сирота, ни мüг.

Ввüн не лем гув – щи й файну музыку писав –
Мы начинали з ним нимало спüванок!..
Айбо ничекано навікы ввüн замовк,
И у селї лем в спüванках свойых упстав.

Попозирайте мüй

старый сайт:
http://gafya.narod.ru/

Дзеркало сайта

http://petrovtsiy.ltd.ua/

Tegs:

русинськи русинські співанки писни пісні фигли колядки, іван петровцій, вірші петровція, іван петровцій біографія, русины народ, закарпатские русины, русины на украине, становище русинів у галичині, галицкие русины, карпатские русины, русины фото, русинське радіо, русины, русини, русинська мова, русинский язык, русинська нація, русинська музика, русинська родина, русинськi співанкы, русинськi стихы, русинська правда, русинская литература, русинська література, русинская поэзия, русинська поезія