СПÜВАНКА ПОСЛЇДНЯ

За книжку йсю нитко ми ни подякує,

Бо тот, кому писав им ї, вже вмер.

Та попри вшытко доста добрым знаком є,

Ош из листкüв щи вітер слüв ни стер.

 

Слова мої зо мнов иннись прощавуть ся –

Я сам лягаву в зимлю, ги зерно:

Мüй час минув - слїды мої стиравуть ся…

Того, што было, вже ниє давно.

 

  *** 

Та вбы я ся потят бояв.

Та вбы я ся потят бояв..

Та вбы я ся потят бояв…

 

Та як потя хвостом кыне,

Товды ми ся серце здрыгне.

Та зазвонять ми у звоны

Хыба кавкы и вороны.

 

Та вбы я ся потят бояв…

Та вбы я ся потят бояв..

Та вбы я ся потят бояв.

Попозирайте мüй

старый сайт:
http://gafya.narod.ru/

Дзеркало сайта

http://petrovtsiy.ltd.ua/

Tegs:

русинськи русинські співанки писни пісні фигли колядки, іван петровцій, вірші петровція, іван петровцій біографія, русины народ, закарпатские русины, русины на украине, становище русинів у галичині, галицкие русины, карпатские русины, русины фото, русинське радіо, русины, русини, русинська мова, русинский язык, русинська нація, русинська музика, русинська родина, русинськi співанкы, русинськi стихы, русинська правда, русинская литература, русинська література, русинская поэзия, русинська поезія