На небі - вороны,

Пуд небом - манахы.

А я - меже нима

Укрыта вилахом

Лежу в деревищи

На янгела схожа.

Туй сонце - староє,

Туй вітер - моложый.

За мнов ся молили

В прадавному храмі,

Де я: й - молодиця,

И - дама, и - мама…

Душа моя збоку

Стояла нисміло.

Та всї позирали

На вмерлоє тїло.

Судьбу и молитву

Міняву містами:

Тот, што м го любила,

Вбылляв ся слызами.

Сись динь быв му - чорный,

Світ быв му - нимилый:

Зо мнов ся прощав.

Я - мертва - го любила.

Свічкы догоріли,

Упало кадило…

Зимля утворила

Глыбоку могилу.

Його плач ножами

Глыбінь неба протяв:

Душа летить в небо,

Сріберноє потя.

З небес вижу свойых

Дїти й чоловіка:

Прощаву ся з нима

Навхтема - навікы…

Житя над огньом

Проплыло білым дымом…

Мы щи ся увидиме,

Айбо - иныма…

09.07.2006