БИСЇДЫ ИЗ СЯТЫМ

  До мене в мüй книжный бовт зайшов худощавый, сириднього зросту чоловік, довго розпозировав книгы, а дале пак уздрів притуленный ид склови портрет отця Василія Пронїна, и такый звідать: “Это отец Василий Пронин !?.. Почему он у вас ?..”

  Я вповів, ош лично м знав отця Василія, стрічав им ся з ним..

  “Как !?.. Вы разговаривали со святым ?!..”.

  Мы з тым чоловіком ся пак розговорили. Сам овüн

 из Мукачова, спортсмен, займався спортивнов ходьбов,

 майстер спорта.

  Я му кажу: “Вы живете в Мукачові. Та чому сьте до нього ни пüшли ?”.

  “Мне не верилось, что он может меня принять …”.

  И менї ся догадало як я ся познакомив из отцьом Василійом Пронїном.

  1970-го года я быв на другому курсї французької філології

в Ужгородському универзититї, кой мüй старшый брат Юра, сященник, завüз ня в Мукачüвськый манастырь, де овüн мав мати якыйись розговор из єдным манахом.

  Я ни звык быв ся мішати в братовы дїла, и, докüть овüн мав свüй розговор, я ся прохожовав по манастырському дворови, розпозирувучи вшытко.

  Ай туйкы брат Юра уйшов у двüр, та каже, ош манах хоче зо мнов говорити. Я ся малинько зачудовав, ош – нашто, айбо м пüшов.

  Высокого зросту, повноватый батичко, фест уброслый бородов,

котра го гет-гет старила, у доста тїсноватüв келійи сидїв на гузинькüв постели, и вдянь позирав на мене якымись онь ся світячыма очима, котры го якось чудно молодили..

  Я ся поклонив, ги вто має звык у нас у селї:

  - Слава Йсусу Христу !

 А овüн ми отвітив дуже чистов … французьков бисїдов.

  Я ся страшенно зачудовав. Айбо за тоты дись ферталь минут, што держала наша бисїда, овüн так и ни пирийшов на вкрайинську. Лем тоже зачудованому братови, што мовчкы слухав нашу бисїду, подеколи завер дашто по руськы.

  Сперву отець Василій, а так манаха звали, зазвідав ня,

ош які молитвы знаву, та ци ся молю рано-вичüр, ци ся хоть бы

 у великый пüст сповідаву… После того, як им му отвітив ствердно, пирийшов зо мнов на розговор за лїтературу, бо брат Юра му повів, ош я пишу стихы.

  Каже ми отець Василій:

  - Ци ни годны бы вы менї дüстати по французькы творы Жоржа Сіменона ?.

  А я му кажу:

- Дорогый отче, айбо тото суть – детективы !

  На што овüн:

- Кыдьбы вы, молодый чоловіче, знали накüлко є высоков психологична достовірнüсть романüв Жоржа Сіменона,

накüлко точно овüн описує житя днишнього чоловіка, яка глубока релігійна духовнüсть його персонажüв !..

  Уповів, обы м му почитав даякі свої стихы. Я из запалом продекламовав два-три… З його боку – ниякого реагованя… Лем каже:

- А ни провбайловали сьте дашто з французького товмачити -переводити !?..

  Я му туй такый продекламовав по французькы и по вкрайинськы натовды вже мнов стовмачены “Осїнню спüванку” Поля Верлена

 и сонет Шарля Бодлера “Ураг”.

  Убявилося, ош отець Василій добре знає творчüсть Верлена,

 а за Бодлера уповів, ош тото є єден из май славных католицькых поетüв Франції, а щи посовітовав ми найти творы такых релігійных французькых поетüв гикой Поль Клодель, Шарль Пегі и Анна де Ноай.

  Иппен сисї два послїдні имена м чув уд нього у первый раз,

 айбо – дякувучи отцю Василію Пронїну ! – ни в послїдный.

  На прощаніє благословив нас из братом крестым знаменієм,

 и мы собі пüшли.

  Дись онь через пüвроку м занüс отцю Василію три зборничкы романüв Жоржа Сіменона: они куртинькі – по 70-80 сторüнок каждый роман.

  И впят была курта бисїда. Звідав ня, ош ци знаву историю свого края… Ци знаву тко такый быв Корятович… Я, чесно кажучи, тото знав слабо…

  Отець Василій повüх ня в коридор и вказав ми портрет князя Корятовича, й пак довго ми розказовав за Мукачüвськый манастырь…

  Пак исьме уйшли на двüр, а там штось газдовав ищи єден манах, дись иппен такых годüв, гикой и сам отець Васлилій,

и каже тому:

- Отче Доримедонте, пойте ся познакомте из писатильом из вашого села, из Осою !

  Мене гикой бы вдарило – як тото из нашого села !?..

  А тот, сириднього зросту, худоватый манах до ня пудыйшов

та каже:

  - Слава Йсусу Христу, родаку! Знаву за тя, знаву !..

  Потому ся убявило, ош тото є наш осüйськый чоловік, 1910 года рождения, што в миру ся писав Димитрій Андрішко, а файта йих

 у селї мала назывку Кучма… Поправдї ми родак… Манашествує

онь уд 1935 года…

  Чесно кажучи, я за нього нигда ни чув. Ай туйкы, по ходу нашої бисїды, отець Василій Пронїн уповів ми щи за єдного славного манаха из Осою – отця Иллариона - Юру Сідларя, 1907 года рождения, манашествовав уд 1930 года, котрый за свою истинну віру православну из 1956-го до кüнця 1960-го годüв удстраждав

у совецькых тюремных лаграх…

  Знаву точно, ош архимандрит Доримедонт, родак мüй умер

15 мая 1979 года, и похороненный там такый пиля манастыря. Учиненый му файный памнятник.

  А отець Илларион – Юра Сідларь - после тюремных лагрüв нараз дуже тяжко захворів, привезли го домü в нашоє село,

де й умер, и похороненный в Осойи. Сигіняшного реабілїтовали

 1991 года.

  Тямлю, ош была ярь 1996-го года. Моя жона яла ся дуже пüлло чуствовати, та вдянь хотїла, обы ся над нив помолив отець Василій.

  Но, айбо я знав, ош овüн сам тоже вже слабый, та м ся ни осмільовав го кобылловати. Айбо брат мüй Юра якось до нього пудыйшов, та ся договорив, и отець Василій нас приняв…

  Товдыя відїв живого отця Василія Пронїна в послїдный раз…

  Типирькы я тоже доста часто бываву у Мукачüвському манастыри, захожу вдну, ставу пиля усыпалницї отця Василія,

и – ся молю…

  Купив им у манастыри, и стоять у ня на робочому столї чотыри книгы отця Василія Пронїна: “История православной церкви на Закарпатье” и три томы “Собрания трудов”.

  Онь типирькы до кüнця яв им осознавати, ош тко тото мене

 у манастыри принимав, тко ми удїляв тоты злоті минуты свого безцінного часу, тко ся за ня молив, утпущав ми гріхы и тко благословляв ня !..

  Кить ткось изо мнов зачинать говорити за историю нашого дорогого краю – Пüдкарпатської Руси – та я лем кажу:

- Читайте “Историю православной церкви на Закарпатье”

отця Василія Пронїна !.. Єдина книга, де историчеські факты ни поперекручованы – дані об’єктивно, по манашеськы правдиво. Тамкы лем біблїографічных позицій пüвдрага изрьüв, и ухоснована тота литература якмайповно !

  Як на роботї, так дома стоять спередо мнов обращикы архимандрита Василя Пронїна.

  Позираву на них – думаву за Бога, и – молюся !

Попозирайте мüй

старый сайт:
http://gafya.narod.ru/

Дзеркало сайта

http://petrovtsiy.ltd.ua/

Tegs:

русинськи русинські співанки писни пісні фигли колядки, іван петровцій, вірші петровція, іван петровцій біографія, русины народ, закарпатские русины, русины на украине, становище русинів у галичині, галицкие русины, карпатские русины, русины фото, русинське радіо, русины, русини, русинська мова, русинский язык, русинська нація, русинська музика, русинська родина, русинськi співанкы, русинськi стихы, русинська правда, русинская литература, русинська література, русинская поэзия, русинська поезія