Коли душа і логіка...

 

Коли душа і логіка

по кам’яному дну

женуть діла, мов плин струмка,

в небесну вишину,

 

а пульс і хвиля у душі

торують шлях пізнань,

чужу поезію лиши,

і сам поетом стань!

 

В моїм саду не на показ

тютюн — і той! — без меж.

А лірика є логіка,

та не наука все ж.

 

 

Дощить

 

Дощ пилюгу

змиває гуркітно з життів побляклих —

 

з площ дивний гул

вривається в серця давно закляклі!

 

Одежі скинь

і теж полинь

до лісу, чиста, мов краплина з висі —

 

в ночі, в дощі

мовчи, мовчи! —

у тебе в серці блискавки злилися!

 

Біль — крий, з гроз — пий! —

вітри, громи

твій сміх розпатлують, немов волосся...

о! скільки марень у дощі злилося!

 

До наших серць подібні — зблідлі! хворі! —

ридають на гіллі листки прозорі.

 

 

В журбі, чи в радості...

 

В журбі, чи в радості палаю,

скоряюся, благословляю,

і бережу тебе ревниво

пшеничним полем, небом сивим.

 

Вмирає музика, між нами

встає стіна, тверда, мов камінь,

ще й по стіні моя тінь ходить,

а я вгортаюся в твій подих.

 

Нехай! кохаєш — не кохаєш,

і к серцю серце не пускаєш,

в мій ніжний погляд оповита,

ти — бог, моя любов — молитва.

 

Так ліс над ранок оживає,

до сонця руки простягає,

зриває промінь полум’яний

і сповиває в серці рани.

 

 

Колискова

 

Небо заплющило віченька сині,

вікна заплющив наш дім і погас,

вкрився туманами луг у долині —

люлі, мій Балаже, спатоньки час.

 

Снові скоряється бджілонька рання,

джміль під голівоньку вклав контрабас,

спить в котрабасі джмелеве дзижчання —

люлі, мій Балаже, спатоньки час.

 

Вулиці вмовкли. Поснули трамваї,

в сні, мов у ваті, знаходячи лаз,

мляво трамвайний дзвінок залунає —

люлі, мій балаже, спатоньки час.

 

Твій піджачок я на стільчик поклала,

латка, на лівому лікті якраз,

вже б відірвалась, якби не заспала —

люлі, мій Балаже, спатоньки час.

 

М’ячик заснув, задрімали в обгортках

сонні цукерки — на завтра припас,

білка в дуплі, у городі спить морква —

люлі, мій Балаже, спатоньки час.

 

Спатимеш гарно, то й виростеш дужим —

від ворогів захищатимеш нас!

Вічка заплющ, мов пелюсточки ружа —

люлі, мій Балаже, спатоньки час.

 

Будеш пожежником, будеш солдатом,

взнаєш і казку, й життя без прикрас...

Стала й матуся твоя засинати —

люлі, мій Балаже, спатоньки час.

 

 

Пісня пролетаря

 

Де безмір вод глибинно дише

материки пливуть у тиші

парапамм парамм папамм

материки пливуть у тиші

 

капуста ось наш хліб щоденний

життя і смерть у нас злиденні

парапамм парамм папамм

життя і смерть у нас злиденні

 

навіщо плакати не треба

не випросиш сорочки в неба

парапамм парамм папамм

не випросиш сорочки в неба

 

жалобу геть бідняче чуєш

в ряди ідея нас гуртує

парапамм парамм папамм

в ряди Ідея нас гуртує

  

переклад з французької